1. Словник української мови в 11 томах

самокритика

САМОКРИ́ТИКА, и, ж. Критика помилок, недоліків у своїй діяльності, своєї поведінки.

Се правда, що у Вас є самокритика, але вона подібна до самоуниження [самоприниження].., а се мені болить (Л. Укр., V, 1956, 174);

Загальновідомо, що критика і самокритика є могутнім засобом партії у боротьбі за зміцнення партійної і державної дисципліни (Ком. Укр., 2, 1970, 17);

Про всяк випадок він написав записку Зайдеру: «Занеси точнісінько самокритику Нерчина до протоколу» (Рибак, Час.., 1960, 445).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самокритика — самокри́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самокритика — -и, ж. Критика помилок, недоліків у своїй діяльності, своєї поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самокритика — САМОКРИ́ТИКА, и, ж. Критика помилок, недоліків у своїй діяльності, своєї поведінки. Се правда, що у Вас є самокритика, але вона подібна до самоуниження [самоприниження].. Словник української мови у 20 томах
  4. самокритика — Самокри́тика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)