самолюбець
САМОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що самолю́б.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самолюбець — самолю́бець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- самолюбець — -бця, ч. Те саме, що самолюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самолюбець — САМОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що самолю́б. Словник української мови у 20 томах
- самолюбець — ЕГОЇ́СТ (людина, яка понад усе ставить особисті інтереси), СЕБЕЛЮ́БЕЦЬ, СЕБЕЛЮ́Б, САМОЛЮ́БЕЦЬ, САМОЛЮ́Б. Іноді їй здавалося, що син виріс егоїстом, себелюбцем (П. Дорошко); — Ваше кохання стоптала жінка через власну глупоту.. Словник синонімів української мови