1. Словник української мови у 20 томах

самолюбець

САМОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч.

Те саме, що самолю́б.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самолюбець — самолю́бець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. самолюбець — -бця, ч. Те саме, що самолюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самолюбець — ЕГОЇ́СТ (людина, яка понад усе ставить особисті інтереси), СЕБЕЛЮ́БЕЦЬ, СЕБЕЛЮ́Б, САМОЛЮ́БЕЦЬ, САМОЛЮ́Б. Іноді їй здавалося, що син виріс егоїстом, себелюбцем (П. Дорошко); — Ваше кохання стоптала жінка через власну глупоту.. Словник синонімів української мови
  4. самолюбець — САМОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що самолю́б. Словник української мови в 11 томах