самолюбивий
САМОЛЮБИ́ВИЙ, а, е.
Те саме, що самолю́бний.
Жушман самолюбивий, з гонором, за свою трудову честь горою стоїть (Д. Ткач);
Самолюбивий хлопець втік із збору [загону], щоб ніхто не помітив його сліз (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самолюбивий — самолюби́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- самолюбивий — -а, -е. Те саме, що самолюбний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самолюбивий — САМОЛЮБИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що самолю́бний. Жушман самолюбивий, з гонором, за свою трудову честь горою стоїть (Ткач, Черг. завдання, 1951, 6); Самолюбивий хлопець втік із збору [загону], щоб ніхто не помітив його сліз (Донч., V, 1957, 449). Словник української мови в 11 томах