1. Словник української мови в 11 томах

самолюбство

САМОЛЮ́БСТВО, а, с. Почуття власної гідності, звичайно загострене підвищеною чутливістю до думки про себе оточення.

— Заздрість тільки й самолюбство До гризні людей призводить (Л. Укр., IV, 1954, 153);

Батько вразив її страшенне самолюбство, неначе шкрябнув нігтем по виразці (Н.-Лев., IV, 1956, 248);

Діти чутливі. І вразливі. Їх треба розуміти, оберігати їхню гордість, самолюбство (Дор., Не повтори.., 1968, 113);

Піп не сів. Ображене самолюбство підбурювало його залишити князя і піти геть (Ле, Наливайко, 1957, 122);

Його радував сам лист, приємно лоскотало самолюбство зізнання вродливої жінки (Панч, На калин. мості, 1965, 161);

// кого, яке. Почуття власної гідності, зумовлене усвідомленням важливості свого фаху, роду занять і т. ін.

Крім завидної майстерності, є у Миколи Лозенка і справжня гордість, самолюбство трудової людини (Рад. Укр., 4.VIІІ 1961, 3).

◊ Ті́шити самолю́бство див. ті́шити.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самолюбство — Дехто вважає за синоніми слова самолюбство та себелюбство. І помиляється. Що таке самолюбство? Це почуття власної гідності, пов’язане з ревнивим ставленням до думки інших про себе, з усвідомленням важливості свого фаху, роду занять тощо. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. самолюбство — самолю́бство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. самолюбство — САМОЛЮБСТВО – СЕБЕЛЮБСТВО Самолюбство. Почуття власної гідності, пов’язане з ревнивим ставленням до думки про себе навколишніх, з усвідомленням важливості свого фаху, роду занять тощо: ображене самолюбство, хворобливе самолюбство, тішити самолюбство. Літературне слововживання
  4. самолюбство — Амбіція; (прагнення почестей) честолюбство; п! ЕГОЇЗМ. Словник синонімів Караванського
  5. самолюбство — -а, с. Почуття власної гідності, звичайно загострене підвищеною чутливістю до думки про себе оточуючих. || кого, яке. Почуття власної гідності, зумовлене усвідомленням важливості свого фаху, роду занять тощо. Тішити самолюбство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. самолюбство — САМОЛЮ́БСТВО, а, с. Почуття власної гідності, звичайно загострене підвищеною чутливістю до думки про себе оточення. – Заздрість тільки й самолюбство До гризні людей призводить (Леся Українка); Батько вразив її страшенне самолюбство... Словник української мови у 20 томах
  7. самолюбство — ті́шити самолю́бство чиє. Викликати почуття задоволення собою. В талантах хлопця Матвій бачив себе змолоду. Це .. тішило батьківське самолюбство (І. Волошин). Фразеологічний словник української мови
  8. самолюбство — ЕГОЇ́ЗМ (турбота тільки про себе, про особисті інтереси), СЕБЕЛЮ́БСТВО, СЕБЕЛЮ́БНІСТЬ, САМОЛЮ́БСТВО. Кульницький, морщачись, викидає противні думки й спогади, сам себе картає за егоїзм (М. Словник синонімів української мови
  9. самолюбство — Самолю́бство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)