1. Словник української мови в 11 томах

самомилування

САМОМИЛУВА́ННЯ, я, с. Милування самим собою, своїми достоїнствами, успіхами і т. ін.

В його «яканні» нема й крихти самомилування. В цьому «яканні» — самокритика молодої радянської людини (Смолич, VI, 1956, 207).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самомилування — самомилува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самомилування — -я, с. Дія за знач. самомилуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самомилування — САМОМИЛУВА́ННЯ, я, с. Милування самим собою, своїми достоїнствами, успіхами і т. ін. В його “яканні” нема й крихти самомилування. В цьому “яканні” – самокритика молодої радянської людини (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах