1. Словник української мови в 11 томах

самообмеження

САМООБМЕ́ЖЕННЯ, я, с. Добровільне обмеження своїх потреб, інтересів і т. ін.

З роками артист [Гнат Юра] більш строго ставиться до своєї творчості, він стає на шлях суворого самообмеження, граючи переважно комедійні ролі, часом з яскравим драматичним підтекстом (Мист., 2, 1966, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самообмеження — самообме́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самообмеження — -я, с. Добровільне обмеження своїх потреб, інтересів тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самообмеження — Я, с., інд.- авт. Похідне від само... і обмеження. Доходь самообмежень. То — причал. Укритися. Сховатися. Втекти у живосмерть. (ЧТ:102). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. самообмеження — САМООБМЕ́ЖЕННЯ, я, с. Добровільне обмеження своїх потреб, інтересів і т. ін. З роками артист [Гнат Юра] більш строго ставиться до своєї творчості, він стає на шлях суворого самообмеження, граючи переважно комедійні ролі, часом з яскравим драматичним підтекстом (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах