1. Словник української мови в 11 томах

самопожертва

САМОПОЖЕ́РТВА, и, ж. Жертвування собою, своїми особистими інтересами заради блага інших.

Історія російської революції показує нам, що саме авангард, добірні елементи найманих робітників вели боротьбу з величезною упертістю і з величезною самопожертвою (Ленін, 30, 1972, 295);

Як кожна дівчина в 13 років, Леся також мріяла про героїчні вчинки, віддану працю, самопожертву для Батьківщини… (Ів., Таємниця, 1959, 90);

Щоб перевірити фізіологічну дію радіоактивних випромінювань, П’єр Кюрі пішов на самопожертву: він піддав свою руку діянню радію протягом кількох хвилин (Наука.., 4, 1956, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самопожертва — самопоже́ртва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самопожертва — -и, ж. Жертвування собою, своїми особистими інтересами заради інших людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самопожертва — САМОПОЖЕ́РТВА, и, ж. Жертвування собою, своїми особистими інтересами заради блага інших. Як кожна дівчина в 13 років, Леся також мріяла про героїчні вчинки, віддану працю, самопожертву для Батьківщини... (О. Словник української мови у 20 томах
  4. самопожертва — САМОПОЖЕ́РТВА (жертвування собою, своїми інтересами заради блага інших), САМОПОЖЕ́РТВУВАННЯ, САМОЖЕ́РТВА, ЖЕ́РТВА, САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, САМОПОСВЯ́ТА, ПОСВЯ́ТА діал., ПОСВЯ́ЧЕННЯ діал. Словник синонімів української мови