1. Словник української мови в 11 томах

самопоміч

САМОПО́МІЧ, мочі, ж., рідко. Те саме, що взаємодопомо́га.

Леон відійшов радісний, почуваючи себе бог зна яким лібералом, котрий ось, мовляв, заохочує робітників до дружності і самопомочі (Фр., V, 1951, 393);

Культура і цивілізація не осінила ще нас своїм святим сяйвом,.. ідея самопомочі не запала в нашу душу (Мак., Вибр., 1956, 228).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самопоміч — самопо́міч іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. самопоміч — г., взаємопоміч, взаємодопомога, солідарність; п! ДОПОМОГА. Словник синонімів Караванського
  3. самопоміч — -мочі, ж., рідко. Те саме, що взаємодопомога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самопоміч — САМОПО́МІЧ, мочі, ж., рідко. Те саме, що взаємодопомо́га. Леон відійшов радісний, почуваючи себе бог зна яким лібералом, котрий ось, мовляв, заохочує робітників до дружності і самопомочі (І. Словник української мови у 20 томах
  5. самопоміч — ВЗАЄМОДОПОМО́ГА (допомога, що надається одним одному, взаємно), САМОПО́МІЧ заст. Взаємодопомога в праці та навчанні; Леон відійшов радісний, почуваючи себе Бог зна яким лібералом, котрий ось, мовляв, заохочує робітників до дружності і самопомочі (І. Франко). Словник синонімів української мови
  6. самопоміч — Самопо́міч, -мочі, -мочі, -міччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)