1. Словник української мови в 11 томах

саморозкриття

САМОРОЗКРИТТЯ́, я́, с. Розкриття себе, вияв своїх особливостей, характерних рис (про людину).

У малосюжетних новелах Стефаника велика роль надавалася саморозкриттю персонажів, їхній мовній характеристиці (Рад. літ-во, 9, 1965, 39);

Те дивне саморозкриття, яке взагалі властиве Рильському більше, ніж кому із поетів світової літератури, у його останніх піснях, особливо у циклі «Таємниця осіннього листя», досягає найвищих емоційних регістрів (Вітч., 7, 1965, 201).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. саморозкриття — саморозкриття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. саморозкриття — -я, с. Розкриття себе, вияв своїх особливостей, характерних рис (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. саморозкриття — САМОРОЗКРИТТЯ́, я́, с. Розкриття себе, вияв своїх особливостей, характерних рис (про людину). У малосюжетних новелах Стефаника велика роль надавалася саморозкриттю персонажів, їхній мовній характеристиці (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах