1. Словник української мови в 11 томах

самосудчик

САМОСУ́ДЧИК, а, ч., розм. Те саме, що самосу́дник.

Перегуда, зиркнувши в натовп, збагнув, що не вистояти їм перед самосудчиками (Іщук, Вербівчани, 1961, 248).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самосудчик — самосу́дчик іменник чоловічого роду, істота самосудник розм. Орфографічний словник української мови
  2. самосудчик — САМОСУ́ДЧИК, а, ч., розм. Те саме, що самосу́дник. Перегуда, зиркнувши в натовп, збагнув, що не вистояти їм перед самосудчиками (А. Іщук). Словник української мови у 20 томах