1. Словник української мови в 11 томах

самотинний

САМОТИ́ННИЙ, а, е. Який здійснюється, відбувається і т. ін. без інших; самітний.

Цей юнак зі своєю матір’ю та молодшим братом увійшли в самотинне життя Василя Архиповича свіжим струменем добра й спокою (Дор., Не повтори.., 1968, 40);

Він полюбив гаї дрімотні, І тишу самотинних мрій, І зорі, й місяць золотий (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самотинний — самоти́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самотинний — див. одинокий Словник синонімів Вусика
  3. самотинний — -а, -е. Який здійснюється, відбувається і т. ін. без інших; самітний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самотинний — А, -е, інд.-авт. Який здійснюється, відбувається і т. ін. без інших; самітній. Спиваєш тугу самотинну і душу, мов малу дитину, до рання присипляєш: спи. (П-2:182). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. самотинний — САМОТИ́ННИЙ, а, е. Який здійснюється, відбувається і т. ін. без інших; самітний. Цей юнак зі своєю матір'ю та молодшим братом увійшли в самотинне життя Василя Архиповича свіжим струменем добра й спокою (П. Словник української мови у 20 томах