1. Словник української мови в 11 томах

самотинно

САМОТИ́ННО. Присл. до самоти́нний.

Жити самотинно;

// у знач. присудк. сл.

Я-то давно сама живу. Але, знаєш, як важко та самотинно буває. Та ще в довгі осінні ночі, як оце зараз (Дор., Не повтори.., 1968, 66).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самотинно — самоти́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. самотинно — див. безлюдно Словник синонімів Вусика
  3. самотинно — Присл. до самотинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самотинно — САМОТИ́ННО. Присл. до самоти́нний. Жити самотинно; // у знач. пред. Я-то давно сама живу. Але, знаєш, як важко та самотинно буває. Та ще в довгі осінні ночі, як оце зараз (П. Дорошко). Словник української мови у 20 томах