1. Словник української мови в 11 томах

самотній

САМО́ТНІЙ, я, є. Те саме, що самі́тни́й.

На базарному майдані горить самотній ліхтарик (Шиян, Баланда, 1957, 83);

Часом яка молодиця прийде по воду до криниці, тихо, риплячи, нахилиться журавель,.. і знов вулиця самотня (Л. Укр., III, 1952, 518);

Канікули. Самотня й німа стоїть школа. Не чути дитячого щебету (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 17);

О зорі-очі! Я при сянні вашім Не раз блукав самотній уночі (Сам., І, 1958, 81);

Був він самотній, як палець, одвічний наймит (Ю. Янов., II, 1954, 159);

Довгі роки самотнього життя серед розлогих просторів.. навчили його розуміти таємну розмову [вітру] (Коцюб., І, 1955, 388);

// у знач. ім. само́тній, нього, ч.; само́тня, ньої, ж. Людина, що не має родини або не живе в родині.

Карпова тітка померла — десь у городі служила — стара дівка, самотня, і записала Карпові двісті рублів (Коцюб., І, 1955, 299).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самотній — само́тній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самотній — Самітний, самотинний, одним-один, самий, сам, сам-один, о. один, як палець; (дуб) сиротливий, сирітський; (без сім'ї) безрідний, безсімейний. Словник синонімів Караванського
  3. самотній — див. одинокий Словник синонімів Вусика
  4. самотній — [самот(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. самотній — -я, -є. Те саме, що самітний. || у знач. ім. самотній, -нього, ч.; самотня, -ньої, ж.Людина, яка не має родини або не живе в родині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. самотній — САМО́ТНІЙ, я, є. Прикм. до само́тність. На базарному майдані горить самотній ліхтарик (А. Шиян); Часом яка молодиця прийде по воду до криниці, тихо, риплячи, нахилиться журавель, .. і знов вулиця самотня (Леся Українка); Канікули. Словник української мови у 20 томах
  7. самотній — БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ (САМІ́ТНИ́Й), ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  8. самотній — Само́[і́]тній, -ня, -нє або самітни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)