1. Словник української мови в 11 томах

самочинний

САМОЧИ́ННИЙ, а, е.

1. Який робиться, учиняється самовільно, незаконно.

Самочинний виступ.

2. Який здійснюється за власним почином, за власною ініціативою.

Самочинне, стихійне створення Рад робітничих депутатів у Лютневу революцію повторило досвід 1905 року — нам довелося проголосити принцип Радянської влади (Ленін, 36, 1973, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самочинний — самочи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самочинний — -а, -е. 1》 Який робиться, учиняється самовільно, незаконно. Самочинний виступ. 2》 Який здійснюється за власним почином, за власною ініціативою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самочинний — САМОЧИ́ННИЙ, а, е. 1. Який робиться, учиняється самовільно, незаконно. Якщо житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно зведені або зводяться на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети... Словник української мови у 20 томах
  4. самочинний — САМОЧИ́ННИЙ (який робиться, здійснюється без дозволу, незаконно), САМОВІ́ЛЬНИЙ, САМОПРА́ВНИЙ. Самочинні реквізиції та конфіскації; Через кілька днів.. говорили про самовільну подорож Гриші до Одеси (Л. Смілянський). Словник синонімів української мови