самітництво
САМІ́ТНИЦТВО, рідше САМО́ТНИЦТВО, а, с.
1. Життя самітника (у 1 знач.).
Мотив пустині, проповідь самотництва є домінуючими майже в усіх переробках повісті про Варлаама та Йоасафа в російській літературі (Рад. літ-во, 9, 1968, 73).
2. Зречення або уникання стосунків з людьми; життя на самоті; відлюдництво.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самітництво — самі́тництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самітництво — самотництво, -а, с. 1》 Життя самітника (у 1 знач.). 2》 Зречення або уникання стосунків з людьми; життя на самоті; відлюдництво. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самітництво — САМІ́ТНИЦТВО, рідше САМО́ТНИЦТВО, а, с. 1. Життя самітника (у 1 знач.). Мотив пустині, проповідь самотництва є домінуючими майже в усіх переробках повісті про Варлаама та Йоасафа в російській літературі (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- самітництво — ВІДЛЮ́ДНИЦТВО (зречення або уникнення стосунків з людьми; життя на самоті); САМІ́ТНИЦТВО. Мовчазна зажуреність поклала свою печать чужацтва, відлюдництва навіть на очі (І. Ле); З його самітництва пересміхувалися дівчата, злословили жінки (В. Земляк). Словник синонімів української мови