1. Словник української мови в 11 томах

сапа

СА́ПА, и, ж., військ. Окоп, траншея, хід сполучення, які риють у напрямі до позицій противника для поступового й непомітного наближення до нього.

◊ Ти́хою са́пою — непомітно, приховано; спідтишка.

— Він, бачите, за колгосп! Бач, який! Ми знаємо, що це вони [глитаї] перебудовуються, міняють тактику. Хочуть діяти тихою сапою (Цюпа, Назустріч.., 1958, 415).

СА́ПА́, са́пи́, ж. Ручне сільськогосподарське знаряддя для підпушування грунту й знищення бур’яну, яке являє собою металеву лопатку, насаджену перпендикулярно на дерев’яний держак.

Катруся лишила сапу на ріллі й побігла додому подивитися на дітей (Кобр., Вибр., 1954, 142);

Почнуть кущі бур’яном заростати — знов сапа в роботі, знов мозолі на руках (Коцюб., І, 1955, 191);

Прополює [батько] сапою картоплю (Гончар, Тронка, 1963, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сапа — са́па іменник жіночого роду підкоп са́па́ іменник жіночого роду мотика Орфографічний словник української мови
  2. сапа — Мотика, копаниця; сапка. Словник синонімів Караванського
  3. сапа — I с`апа-и, ж., військ. Окоп, траншея, хід сполучення, що їх риють у напрямі до позицій противника для поступового й непомітного наближення до нього. Тихою сапою перен. — непомітно, приховано; спідтиха. II с`ап`асапи, ж. Ручне сільськогосподарське знаряддя для підпушування ґрунту й знищення бур'яну. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сапа — 1. рів, викоп, підкоп, див. шанець 2. це сапка Словник чужослів Павло Штепа
  5. сапа — СА́ПА, и, ж., військ. Окоп, траншея, хід сполучення, які риють у напрямі до позицій противника для поступового й непомітного наближення до нього. СА́ПА́, са́пи́... Словник української мови у 20 томах
  6. сапа — ти́хою са́пою, зі сл. ді́яти, чини́ти і т. ін. Приховано або таємно; спідтишка. — Міняють (глитаї) тактику. Хочуть діяти тихою сапою. Не вийде, пане лиходію Ратушняк! (І. Цюпа); Вона (опозиція) не загрожує зброєю, не пред’являє ультиматумів. Ні!... Фразеологічний словник української мови
  7. сапа — СА́ПА́ (ручне знаряддя для знищення бур'яну і підпушування ґрунту), САПА́ЧКА, МОТИ́КА, КОПАНИ́ЦЯ. З жита ніби випливала молода дівчина з сапою в руках (І. Словник синонімів української мови
  8. сапа — Са́па́, са́пи́; са́пи́, сап Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сапа — (фр.) Зростаюча у розмірах земляна траншея для захисту нападників на укріплення. Нерідко вживається: ~ подвійна — траншея, яка захищалась з обох боків брустверами або обмежена двома рядами подвійних турів. Архітектура і монументальне мистецтво