сармати
САРМА́ТИ, ів, мн. (одн. сарма́т, а, ч.; сарма́тка, и, ж.). Кочові іраномовні племена, що населяли степи Поволжя, Приуралля, Причорномор’я, Приазов’я у VI — II ст. до н. е.
Сармати були степовими сусідами слов’янських племен на протязі шести століть (Археол., VIII, 1953, 56);
Риплять вози, копита б’ють по кризі, Вривається сармат, і все плюндрує вкрай, І бранців лавами вигонить (Зеров, Вибр., 1966, 104).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Сармати — Праукраїнці теж Скити, Трипільці, Анти, Кимирійці, Роксоляни, Руси, Русичі, Рутенці Словник чужослів Павло Штепа
- сармати — -ів, мн. (одн. сармат, -а, ч.; сарматка, -и, ж.). Кочові племена, що населяли степи Поволжя, Приуралля, Причорномор'я, Приазов'я у 6-2 ст. до н. е. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сармати — САРМА́ТИ, ів, мн. (одн. сарма́т, а, ч.; сарма́тка, и, ж.). Кочові іраномовні племена, що населяли степи Поволжя, Приуралля, Причорномор'я, Приазов'я у VI–II ст. до н. е. Сармати були степовими сусідами слов'янських племен протягом шести століть (з наук. Словник української мови у 20 томах
- сармати — Кочові іраномовні племена, споріднені зі скіфами; у VII-IV ст. до н.е. кочували в степах теп. Казахстану, Уралу, Поволжя (відомі під назвою савромати); з III ст. до н.е. посіли панівне становище в степах Пн. Універсальний словник-енциклопедія