1. Словник української мови в 11 томах

свердлувати

СВЕРДЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Те саме, що свердли́ти.

Марійка найбільше любила свердлувати (Донч., V, 1957, 365);

— Подобається [картина], дівчинко? — запитує чоловік тихим, лагідним голосом, свердлуючи Ганну поглядом (Коз., Сальвія, 1959, 45);

Здавалося йому, що в голосі його власних слів дзвенів якийсь інший, чужий голос, острий, що свердлував його душу і наповнював її дивним неспокоєм (Фр., III, 1950, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свердлувати — свердлува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. свердлувати — див. свердлити Словник синонімів Вусика
  3. свердлувати — -ую, -уєш, недок., перех. Те саме, що свердлити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. свердлувати — СВЕРДЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що. Те саме, що свердли́ти. Марійка найбільше любила свердлувати (О. Донченко); – Подобається [картина], дівчинко? – запитує чоловік тихим, лагідним голосом, свердлуючи Ганну поглядом (В. Словник української мови у 20 томах
  5. свердлувати — СВЕРДЛИ́ТИ (робити свердлом заглибину, отвір), СВЕРДЛУВА́ТИ, ПРОСВЕ́РДЛЮВАТИ, ВИСВЕ́РДЛЮВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВЕРТІ́ТИ, БУРИ́ТИ (буром — звичайно ґрунт, гірську породу). — Док.: просвердли́ти, ви́свердлити, ви́вертіти, пробурити. Словник синонімів української мови
  6. свердлувати — Свердлува́ти, -длу́ю, -длу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)