1. Словник української мови в 11 томах

свердлячий

СВЕРДЛЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до свердли́ти 1.

2. у знач. прикм., перен. Різкий, пронизливий (про звуки).

Се вони [жайворонки], невидимі, кидають з неба на поле свою свердлячу пісню (Коцюб., II, 1955, 231).

3. у знач. прикм., перен. Пильний, гострий (про погляд, очі).

Обер-лейтенант вийшов. І одразу ж Таубенфельдові ніби полегшало. Зникло свердляче око, що впивалося йому в душу, висотувало з неї сили (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 131).

4. у знач. прикм., перен. Невідступний, нестерпний (про біль).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свердлячий — свердля́чий 1 дієприкметник свердля́чий 2 прикметник різкий — про звук; гострий — про погляд; нестерпний — про біль Орфографічний словник української мови
  2. свердлячий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до свердлити 1). 2》 у знач. прикм., перен. Різкий, пронизливий (про звуки). 3》 у знач. прикм., перен. Пильний, гострий (про погляд, очі). 4》 у знач. прикм., перен. Невідступний, нестерпний (про біль). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свердлячий — СВЕРДЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до свердли́ти 1. 2. у знач. прикм., перен. Різкий, пронизливий (про звуки). Се вони [жайворонки], невидимі, кидають з неба на поле свою свердлячу пісню (М. Коцюбинський). 3. у знач. прикм., перен. Словник української мови у 20 томах