свита
СВИ́ТА¹, и, ж. Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна.
Добра свита, та не на мене шита (Укр.. присл.., 1955, 296);
В дверях раз у раз з’являлись постаті чоловіків у довгих свитах та високих шапках (Коцюб., І, 1955, 20);
Душно в хаті, а сиділи [селяни], хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах (Головко, II, 1957, 71);
// перен. Ознака приналежності до простих людей.
По сім’ях не було ладу. Діти змагалися з батьками.. Кожне поривалося вихопитися з свити та вскочити в панське пальто. Думали не про те, щоб бути хазяїнами, а як би, щоб не бути простими (Гр., II, 1963, 324).
Сі́ра сви́та:
а) свита, пошита з грубого сірого сукна; одяг убогих людей;
б) (зневажл.) бідний селянин у дореволюційній Росії.
— Нам треба з цієї сірої свити готувати і культурного хазяїна і справного вояку (Стельмах, І, 1962, 333).
СВИ́ТА², и, ж., рідко. Те саме, що по́чет 1, 2.
— Віват! Віват! — Так кричали незліченні юрби святочно повбираних людей,.. коли цісар, у супроводі намісника і численної свити, над’їхав із Дрогобича (Фр., III, 1950, 190);
Снаряд розірвався зовсім близько й вибуховою хвилею поклав на дно окопу генералів та їхню свиту (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 240);
В числі перших наймачів з’явився в цей ранок на березі й Савка Гаркуша в супроводі своєї поріділої свити (Гончар, Таврія, 1952, 101).
Значення в інших словниках
- свита — сви́та 1 іменник жіночого роду одяг сви́та 2 іменник жіночого роду почет рідко Орфографічний словник української мови
- свита — Сіряк, сірячина; Б. почет; свитина, свитка. Словник синонімів Караванського
- свита — -и, ж. Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна. || перен. Ознака належності до простих людей. Сіра свита — а) свита, пошита з грубого сірого сукна; одяг убогих людей; б) бідний селянин у дореволюційній Росії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свита — СВИ́ТА¹, и, ж. Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна. Добра свита, та не на мене шита (приказка); В дверях раз у раз з'являлись постаті чоловіків у довгих свитах та високих шапках (М. Словник української мови у 20 томах
- свита — Добра свита, та не на мене шита. Приказка бідного, який не може купити собі доброго одягу. Приповідки або українсько-народня філософія
- свита — Рід одягу, свита Словник застарілих та маловживаних слів
- свита — Верхній укр. чоловічий і жіночий одяг із домотканого сірого та білого сукна; за кроєм прямоспинний з вусами — клинами по боках, з відрізною спинкою, із зборами і прохідкою (розрізами по боках). Універсальний словник-енциклопедія
- свита — сі́ра сви́та, заст., зневажл. Бідний селянин у дореволюційній Україні. — Нам треба з цієї сірої свити готувати і культурного хазяїна, і справжнього вояку (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
- свита — СВИ́ТА (старовинний довгополий верхній одяг із домотканого грубого сукна), СВИТИ́НА, СВИ́ТКА, ЧУГА́Й діал., ЧУГАЇ́НА діал., ПЕТЕ́К діал. ПО́ЧЕТ (ті, хто супроводжує високопоставлену особу, воєначальника, керівника високого рангу), ПРИ́ЧЕТ (ПРИЧТ) ірон. Словник синонімів української мови
- свита — Сви́та, -ти, -ті; сви́ти, свит (вбрання) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)