1. Словник синонімів української мови

свита

СВИ́ТА (старовинний довгополий верхній одяг із домотканого грубого сукна), СВИТИ́НА, СВИ́ТКА, ЧУГА́Й діал., ЧУГАЇ́НА діал., ПЕТЕ́К діал.

ПО́ЧЕТ (ті, хто супроводжує високопоставлену особу, воєначальника, керівника високого рангу), ПРИ́ЧЕТ (ПРИЧТ) ірон., СВИ́ТА заст. Решта були дворові слуги й почет Хмельницького. Частина їх їхала на конях, частина — за погоничів на санях (П. Панч); І шапочку мужик знімає, Як флаг побачить; значить, пан У себе з причетом гуляють (Т. Шевченко); За хвилю прибув на місце капітан у товаристві кількох офіцерів, далі генерал зі своєю свитою (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свита — сви́та 1 іменник жіночого роду одяг сви́та 2 іменник жіночого роду почет рідко Орфографічний словник української мови
  2. свита — Сіряк, сірячина; Б. почет; свитина, свитка. Словник синонімів Караванського
  3. свита — -и, ж. Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна. || перен. Ознака належності до простих людей. Сіра свита — а) свита, пошита з грубого сірого сукна; одяг убогих людей; б) бідний селянин у дореволюційній Росії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. свита — СВИ́ТА¹, и, ж. Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна. Добра свита, та не на мене шита (приказка); В дверях раз у раз з'являлись постаті чоловіків у довгих свитах та високих шапках (М. Словник української мови у 20 томах
  5. свита — Добра свита, та не на мене шита. Приказка бідного, який не може купити собі доброго одягу. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. свита — Рід одягу, свита Словник застарілих та маловживаних слів
  7. свита — Верхній укр. чоловічий і жіночий одяг із домотканого сірого та білого сукна; за кроєм прямоспинний з вусами — клинами по боках, з відрізною спинкою, із зборами і прохідкою (розрізами по боках). Універсальний словник-енциклопедія
  8. свита — сі́ра сви́та, заст., зневажл. Бідний селянин у дореволюційній Україні. — Нам треба з цієї сірої свити готувати і культурного хазяїна, і справжнього вояку (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  9. свита — Сви́та, -ти, -ті; сви́ти, свит (вбрання) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. свита — СВИ́ТА¹, и, ж. Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна. Добра свита, та не на мене шита (Укр.. присл.., 1955, 296); В дверях раз у раз з’являлись постаті чоловіків у довгих свитах та високих шапках (Коцюб. Словник української мови в 11 томах