свитина

СВИ́ТА (старовинний довгополий верхній одяг із домотканого грубого сукна), СВИТИ́НА, СВИ́ТКА, ЧУГА́Й діал., ЧУГАЇ́НА діал., ПЕТЕ́К діал.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свитина — свити́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. свитина — -и, ж. Те саме, що свита I. || Благенька, поношена свита. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свитина — СВИТИ́НА, и, ж. Те саме, що сви́та¹. З хати по нитці – сироті свитина (Номис); Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса титарівна І несе дитину (Т. Шевченко); // Благенька, поношена свита. Словник української мови у 20 томах
  4. свитина — СВИТИ́НА, и, ж. Те саме, що сви́та¹. З хати по нитці — сироті свитина (Номис, 1864, № 10705); Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса титарівна І несе дитину (Шевч., II, 1963, 102); //Благенька, поношена свита. Словник української мови в 11 томах