1. Словник української мови у 20 томах

свитина

СВИТИ́НА, и, ж.

Те саме, що сви́та¹.

З хати по нитці – сироті свитина (Номис);

Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса титарівна І несе дитину (Т. Шевченко);

// Благенька, поношена свита.

Штани в його полатані, Подрана свитина; Куди не глянь – кругом бідний, Кругом сиротина! (Я. Щоголів);

Одягнув [Антін] свою свитину, підперезався мотузкою, взяв сокиру і пішов на гору (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свитина — свити́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. свитина — -и, ж. Те саме, що свита I. || Благенька, поношена свита. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свитина — СВИ́ТА (старовинний довгополий верхній одяг із домотканого грубого сукна), СВИТИ́НА, СВИ́ТКА, ЧУГА́Й діал., ЧУГАЇ́НА діал., ПЕТЕ́К діал. Словник синонімів української мови
  4. свитина — СВИТИ́НА, и, ж. Те саме, що сви́та¹. З хати по нитці — сироті свитина (Номис, 1864, № 10705); Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса титарівна І несе дитину (Шевч., II, 1963, 102); //Благенька, поношена свита. Словник української мови в 11 томах