1. Словник української мови в 11 томах

свищик

СВИ́ЩИК, а, ч., розм. Те саме, що свисто́к.

[Селім (зриває з Бея свищика й голосно свистить):] До мене! (Сам., II, 1958, 212);

Окремою групою керамічних виробів є іграшки — ліплені свищики у вигляді коників, пташок та набір глиняних глечиків (Нар. мист.., 1966, 62);

М’яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Кач., Вибр., 1953, 279).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свищик — сви́щик іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. свищик — див. свисток Словник синонімів Вусика
  3. свищик — -а, ч., розм. Те саме, що свисток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. свищик — СВИ́ЩИК, а, ч., розм. Те саме, що свисто́к. [Селім (зриває з Бея свищика й голосно свистить):] До мене! (В. Самійленко); Окремою групою керамічних виробів є іграшки – ліплені свищики у вигляді коників, пташок та набір глиняних глечиків (з наук.-попул. Словник української мови у 20 томах
  5. свищик — Сви́щик, -ка; -щики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. свищик — Свищик, -ка м. Свистокъ. Словник української мови Грінченка