1. Словник української мови в 11 томах

святитися

СВЯТИ́ТИСЯ, свя́титься, недок.

1. заст. Шануватися як святиня.

Я дивуюся на персів, Що корова в них святиться (Крим., Вибр., 1965, 220).

2. церк. Висвячуватися в духовний сан.

— Він либонь на попа учився, та не схотів святитись у попи (Мирний, III, 1954, 200);

Як святився ще на диякона та був у печерах (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святитися — святи́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. святитися — Підлягати висвячуванню в духовний сан; рукопокладатися Словник церковно-обрядової термінології
  3. святитися — святиться, недок. 1》 заст. Шануватися як святиня. 2》 церк. Висвячуватися в духовний сан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. святитися — СВЯТИ́ТИСЯ, свя́титься, недок. 1. заст. Бути шанованим як святиня. Я дивуюся на персів, Що корова в них святиться (А. Кримський); Тільки тобою білий святиться світ (В. Стус); Святиться на любов в моїм малім імені – Не поруюную і не попалю (М. Словник української мови у 20 томах
  5. святитися — Святи́тися, -чу́ся, -ти́шся гл. 1) Дѣлиться, быть святымъ. Отче наш, що на небі! Нехай святиться імя твоє. Єв. Мт. VI. 9. Святився б гурток, коли б не чортова ззіжа. Ном. № 10733. 2) Освящаться. 3) Рукополагаться. Словник української мови Грінченка