1. Словник української мови Грінченка

святитися

Святи́тися, -чу́ся, -ти́шся

гл.

1) Дѣлиться, быть святымъ. Отче наш, що на небі! Нехай святиться імя твоє. Єв. Мт. VI. 9. Святився б гурток, коли б не чортова ззіжа. Ном. № 10733.

2) Освящаться.

3) Рукополагаться. Як святився ще на діакона та був у печерах. КС. 1883. III. 675.

4) Свято почитаться. Честь тоді святилась дуже. Мкр. II. 35.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святитися — святи́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. святитися — Підлягати висвячуванню в духовний сан; рукопокладатися Словник церковно-обрядової термінології
  3. святитися — святиться, недок. 1》 заст. Шануватися як святиня. 2》 церк. Висвячуватися в духовний сан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. святитися — СВЯТИ́ТИСЯ, свя́титься, недок. 1. заст. Бути шанованим як святиня. Я дивуюся на персів, Що корова в них святиться (А. Кримський); Тільки тобою білий святиться світ (В. Стус); Святиться на любов в моїм малім імені – Не поруюную і не попалю (М. Словник української мови у 20 томах
  5. святитися — СВЯТИ́ТИСЯ, свя́титься, недок. 1. заст. Шануватися як святиня. Я дивуюся на персів, Що корова в них святиться (Крим., Вибр., 1965, 220). 2. церк. Висвячуватися в духовний сан. Словник української мови в 11 томах