святобливо
СВЯТОБЛИ́ВО. Присл. до святобли́вий.
Христя святобливо слухала їх урочисту розмову, що звучала, як молитва (Панч, Гомон. Україна, 1954, 17);
Хіба оті дорослі не знають, що книга — це дитяча мрія? І святобливо несуть книжку дитячі руки (Ю. Янов., І, 1958, 584).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- святобливо — святобли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- святобливо — Присл. до святобливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- святобливо — СВЯТОБЛИ́ВО. Присл. до святобли́вий. Христя святобливо слухала їх урочисту розмову, що звучала, як молитва (П. Панч); Хіба оті дорослі не знають, що книга – це дитяча мрія? І святобливо несуть книжку дитячі руки (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах