1. Словник української мови в 11 томах

святобливий

СВЯТОБЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який вірить у бога й старанно виконує всі релігійні обряди; побожний;

// Який виражає побожність.

Легесенький, тремтячий світ її [лампади] стиха осяює святобливий лик божої матері (Стар., Облога.., 1961, 15);

Тепер на все подвір’я зосталась одна Христя. Від запаленої повітки її святоблива постать вимальовувалась, як на іконі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 132).

2. Сповнений найщирішої поваги, шани.

Про святобливе відношення Шевченка до передових російських діячів, до декабристів, до Пушкіна, Лермонтова, Гоголя, Щедріна і говорити нічого: воно загальновідоме (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святобливий — святобли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. святобливий — див. побожний; шанобливий Словник синонімів Вусика
  3. святобливий — -а, -е. 1》 Який вірить у Бога і старанно виконує всі релігійні обряди; побожний. || Який виражає побожність. 2》 Сповнений найщирішої поваги, шани. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. святобливий — СВЯТОБЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який вірить у Бога й старанно виконує всі релігійні обряди; побожний; // Який виражає побожність. Легесенький, тремтячий світ її [лампади] стиха осяює святобливий лик Божої Матері (М. Словник української мови у 20 томах
  5. святобливий — РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн. Словник синонімів української мови