свято
СВЯ́ТО¹, а, с.
1. День або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати.
Ми святкували Жовтневе свято, Дощик холодний колов голками (Рильський, II, 1960, 5);
Сторіччя з дня заснування І Інтернаціоналу — свято всього світового робітничого і комуністичного руху (Ком. Укр., 9, 1964, 10);
// Відзначуваний звичаєм або церквою день на честь якої-небудь події чи святого.
— Я бував у вас у будень, а тепер неділя, ще й свято… (Н.-Лев., VI, 1966, 27);
У великі свята, от як на різдво або на пасху, стріляли [з гармат] (Мирний, IV, 1955, 15);
Вишнівчани працювали нехотя, по неділях і по релігійних святах на роботу не виходили (Тют., Вир, 1964, 173);
// мн. Кілька неробочих днів підряд з нагоди таких торжеств; протилежне будні.
От сих різдвяних свят, на самої Меланки, Дурний школяр Денис, запрігши шкапу в санки, Із школи поспішав до батька ночувать (Греб., І, 1957, 59);
— Ви, як я бачу, людина старого стилю, хоч на літа й молоді. В вас, бачу, є ще й якісь будні й свята (Н.-Лев., VI, 1966, 27);
// розм., заст. Неділя.
Фудульна Палагна, що звикла шість день на тиждень робити і тільки в свято одпочивала, ..сердито дорікала за його примхи (Коцюб., II, 1955, 334).
Зеле́ні свя́та́ див. зеле́ний.
◊ Бу́де (при́йде, за́йде, наста́не і т. ін.) й на на́шій (мої́й і т. ін.) ву́лиці свя́то — доможемося (доможуся і я і т. ін.) свого; здійсняться мої або чиїсь надії, сподівання; переможе справедливість.
— Та вже ж і на моїй колись вулиці буде свято! — додала вона, скрутнувши головою (Мирний, III, 1954, 227);
[Кукук:] Не сумуй, хлопче. Буде колись і на нашій вулиці свято. Скинемо буржуїв, як в Радянській країні, — всім тоді добре буде (Коч., II, 1956, 186);
— Молодець, синку!..Потерпи, буде і на нашій вулиці свято! (Багмут, Опов., 1959, 9);
— Прийде й на них [багатіїв] погибель колись. Зайде тоді й на нашій вулиці свято (Головко, II, 1957, 364).
2. у знач. присл. свята́ми. У святкові дні.
В театр-оперу.. наші ходили святами чотири рази (Л. Укр., V, 1956, 125);
Святами, коли люди мають вільний день, у палаті Коцюбинського особливо людно і шумно (Сміл., Сад, 1952, 301).
3. Торжество, влаштоване з якої-небудь нагоди.
Хтось прислав мені вирізки з львівських газет про свято Котляревського (Коцюб., III, 1956, 250);
Та от багряною рукою Світанок з ранішніх долин Виводить з сонцем за собою Веселе свято іменин (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 129);
Хто не чув її голосистих пісень на весіллях та артільних святах? Хто не кликав її у куми? (Тют., Вир, 1964, 425);
Свято врожаю; Спортивне свято; *У порівн. Я весну зустрічаю знов, як свято (Дор., Серед степу.., 1952, 29).
4. Важлива, радісна, приємна подія, а також день, коли вона сталася.
[Річард:] Се, Джонатане, маю справжнє свято! Дивись, яку я глину тут знайшов! (Л. Укр., III, 1952, 45);
Це було святом для всіх, для всього Петербурга! Щепкін приїхав на гастролі в Александринський театр! (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 330);
// чого, перен. Бурхливий вияв, буяння чого-небудь.
Свято барв.
5. перен. Почуття приємності, радості, піднесення.
Для Марусі все стало іншим доокола. І гори, і небо, і люди. Свято було. Синь глибоких проваль на далекім верху радісно сміялася до Марусі (Хотк., II, 1966, 124);
— Гов, гов, бики! — зупиняє худобину Євдоким і виходить з борозни поважний, із святом на всьому зарослому обличчі (Стельмах, І, 1962, 631).
СВЯ́ТО². Присл. до святи́й 2, 5.
[Йоганна:] Я ніколи не жила так чисто, так чесно, навіть свято, як сей рік (Л. Укр., III, 1952, 161);
В вандрівці жизні [життя] я блудив багато, блудив, бо правди і добра шукав, в добро і правду віруючи свято (Фр., XIII, 1954, 129);
На Україні є безліч живих пам’ятників, зв’язаних з ім’ям поета [Т. Шевченка]. Історичні дуби, липи, парки, долини, гори, урочища свято оберігаються народом, державою (Чаб., Шляхами.., 1961, 8).
Значення в інших словниках
- свято — свя́то 1 іменник середнього роду * Але: два, три, чотири свя́та свя́то 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- свято — Святкування, д. празник, (масове) фестиваль, (невелике) присвяток, ур. торжество; мн. святки; ЯК ПР. божественно і всі п. ф. від СВЯТИЙ. Словник синонімів Караванського
- свято — див. свято церковне Словник церковно-обрядової термінології
- свято — Вихідний, неділя, празник, празничок (про незначне релігійне свято), святенько, святечко, святки, торжество, храм Фразеологічні синоніми: великоднє свято; зелені свята; неробочий день; новорічне свято; престольне свято; професійне свято... Словник синонімів Вусика
- свято — I -а, с. 1》 День або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати. || Відзначуваний звичаєм або церквою день на честь якої-небудь події чи святого. || мн. Кілька неробочих днів підряд з нагоди таких торжеств; прот. будні. || розм., заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свято — СВЯ́ТО¹, а, с. 1. День або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати. На вулиці свято – У вікнах дівчата з хлопцями заводськими ще й за рученьки взялись (М. Словник української мови у 20 томах
- свято — свято: ◊ свято оселе́дця ірон. зустріч приятелів під час посту: Одного разу перед Великоднем вони зібралися на “свято оселедця” й розповідали собі різні історії (Чайківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- свято — Громове свято. Так гуцули називають свято Ілиї 2-го серпня, буцім то святий Ілия завідує громами, як колись наш бог Перун. День свят, а тиждень заходу. Перед празниками приготовляються кілька днів скорше. Не велике свято, що в церкві дзвонять. Приповідки або українсько-народня філософія
- свято — СВЯ́ТО, ПРА́ЗНИК розм. (день або дні урочистого відзначення чогось); СВЯТКУВА́ННЯ, ПРАЗНИКУВА́ННЯ розм. (відзначення свята, якої-небудь урочистої події і т. ін. Словник синонімів української мови
- свято — Свя́то, -та, -ту і -тові; свя́та, свят Правописний словник Голоскевича (1929 р.)