1. Великий тлумачний словник сучасної мови

святобливий

святобли́вий

-а, -е.

1》 Який вірить у Бога і старанно виконує всі релігійні обряди; побожний.

|| Який виражає побожність.

2》 Сповнений найщирішої поваги, шани.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святобливий — святобли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. святобливий — див. побожний; шанобливий Словник синонімів Вусика
  3. святобливий — СВЯТОБЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який вірить у Бога й старанно виконує всі релігійні обряди; побожний; // Який виражає побожність. Легесенький, тремтячий світ її [лампади] стиха осяює святобливий лик Божої Матері (М. Словник української мови у 20 томах
  4. святобливий — РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  5. святобливий — СВЯТОБЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який вірить у бога й старанно виконує всі релігійні обряди; побожний; // Який виражає побожність. Легесенький, тремтячий світ її [лампади] стиха осяює святобливий лик божої матері (Стар., Облога.. Словник української мови в 11 томах