1. Словник української мови в 11 томах

селитьба

СЕЛИ́ТЬБА, и, ж., заст.

1. Селище (у 1 знач.).

Звелів він негайно запалити млин і дозволив летючим загонам вкупі з татарами сплюндрувати й грабувати всі окружні селитьби, не милуючи нікого, навіть кішки (Стар., Облога.., 1951, 61);

Чула [Соломія] про селитьби втікачів і тільки ждала, щоб Остап трохи очуняв (Коцюб., І, 1955, 380).

2. Ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом; садиба.

У неї була й хата славна, і селитьба, і скрині такі на колесах, що було перехилишся та й дна рукою не дістанеш (Вовчок, І, 1955, 279);

— Аби хоч були сякі-такі статки. А то ж всієї землі — одна селитьба, та й то вузька, наче пілка (Стельмах, І, 1962, 222).

3. рідко. Будинок, оселя (у 2 знач.).

Разом обойко перебігли вони темні сади, де рожевії квіти пахли й вода дзюрчала й разом никали попід селитьбами турецькими (Вовчок, І, 1955, 335).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. селитьба — сели́тьба іменник жіночого роду селище; садиба рідко Орфографічний словник української мови
  2. селитьба — Селище, СЕЛО, з. осада; (коло хати) садиба; Р. житло, оселя. Словник синонімів Караванського
  3. селитьба — див. оселя Словник синонімів Вусика
  4. селитьба — -и, ж., заст. 1》 Селище (у 1 знач.). 2》 Ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом; садиба. 3》 рідко. Будинок, оселя (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. селитьба — СЕЛИ́ТЬБА, и, ж., заст. 1. Селище (у 1 знач.). Звелів він негайно запалити млин і дозволив летючим загонам вкупі з татарами сплюндрувати й грабувати всі окружні селитьби, не милуючи нікого, навіть кішки (М. Словник української мови у 20 томах
  6. селитьба — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл. Словник синонімів української мови
  7. селитьба — Сели́тьба, -би, -бі; -ли́тьби, -ли́тьб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. селитьба — Селитьба, -би ж. Усадьба. У неї була і хата славна, і селитьба. МВ. ІІ. 19. Словник української мови Грінченка