селянка
СЕЛЯ́НКА, и, ж. Жін. до селяни́н.
Поки перепрягали коні, старенька селянка бабуся внесла нам обід, тривний, смачний і недорогий (Н.-Лев., II, 1956, 391);
На станції людей було небагато, здебільшого селянки, що їхали в Борисівку на базар (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 162).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- селянка — селя́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- селянка — [сеил’анка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
- селянка — -и. Жін. до селянин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- селянка — СЕЛЯ́НКА, и, ж. Жін. до селяни́н. Поки перепрягали коні, старенька селянка бабуся внесла нам обід, тривний, смачний і недорогий (І. Нечуй-Левицький); На станції людей було небагато, здебільшого селянки, що їхали в Борисівку на базар (П. Автомонов). Словник української мови у 20 томах
- селянка — Селя́нка, -нки, -нці; -ля́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)