1. Словник української мови в 11 томах

семиліток

СЕМИЛІ́ТОК, тка, ч. і ж., розм. Дитина семирічного віку.

В тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Шевч., II, 1953, 49);

Марта за думками хитає головою, а її найменша дочка — семиліток Варка грається з дітворою коло сусіднього двору (Кос., Новели, 1962, 63);

Дайте мені на рік дітей-семилітків, байдужих до слова, до краси в навколишньому світі й у самих себе — і вони повернуться до Вас з вогниками думки, глибоко особистими, неповторними (Літ. Укр., 28.IV 1970, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. семиліток — семилі́ток іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. семиліток — -тка, ч. і ж., розм. Дитина семирічного віку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. семиліток — СЕМИЛІ́ТОК, тка, ч. і ж., розм. Дитина семирічного віку. В тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Т. Шевченко); Марта за думками хитає головою, а її найменша дочка – семиліток Варка грається з дітворою коло сусіднього двору (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. семиліток — Семилі́ток, -тка; -тки, -тків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. семиліток — Семиліток, -тка об. Имѣющій или имѣющая семь лѣтъ. Грин. II. 269, 344. Найменший брат семиліток. Чуб. II. 167. Мати вмерла, я семилітком зосталась. Г. Барв. 462. Оженивсь я у петрівку та взяв дівку семилітку. Грин. III. 313. Словник української мови Грінченка