1. Словник української мови в 11 томах

сепаратний

СЕПАРА́ТНИЙ, а, е, політ. Відокремлений, відособлений від інших.

Сепаратна організація;

// Який провадиться, відбувається відокремлено, відособлено від інших.

Сепара́тний мир — у міжнародному праві — договір про мир чи перемир’я у війні, укладений однією державою або групою держав із противником окремо від своїх союзників.

Намагаючись придушити головне революційне вогнище — соціалістичну революцію, міжнародний імперіалізм ладен був піти на сепаратний мир (Ком. Укр., 12, 1966, 57);

Сепара́тні перегово́ри — у міжнародному праві —переговори з противником, що провадяться однією державою або групою держав без відома або згоди її союзників і передують укладенню сепаратного миру.

На заході Європи [у кінці XVII ст.] назрівала велика війна за так звану іспанську спадщину, яка зачіпала інтереси ряду європейських держав. У зв’язку з цим Австрія і Польща вели з Туреччиною сепаратні переговори про мир і підписали з нею мирний договір (Іст. УРСР, І, 1953, 310).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сепаратний — сепара́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сепаратний — СЕПАРАТНИЙ – СЕПАРАТИСТСЬКИЙ Сепаратний. Відокремлений, відособлений від інших: сепаратна організація, сепаратний мир, сепаратні переговори. Сепаратистський. Який стосується сепаратиста, сепаратизму: сепаратистський рух, сепаратистська група, сепаратистські плани. Літературне слововживання
  3. сепаратний — (- угоду) відокремлений, окремий, неузгоджений. Словник синонімів Караванського
  4. сепаратний — -а, -е, політ. Відокремлений, відособлений від інших. Сепаратна організація. || Який провадиться, відбувається відокремлено, відособлено від інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сепаратний — Окремий, відокремлений, вилучений, відлучений, відмежований, опричний, див. поодинокий, порізно, осібно Словник чужослів Павло Штепа
  6. сепаратний — СЕПАРА́ТНИЙ, а, е, політ. Відокремлений, відособлений від інших. Сепаратна організація; // Який провадиться, відбувається відокремлено, відособлено від інших. Словник української мови у 20 томах
  7. сепаратний — сепара́тний (лат. separatus) окремий, відособлений; ¤ с. мир – у міжнародному праві договір про мир чи перемир’я у війні, укладений однією державою (або групою держав) з противником окремо від своїх союзників, що входять до коаліції держав, які беруть участь у війні. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. сепаратний — Сепара́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)