серпик

СЕ́РПИК, а, ч. Зменш.-пестл. до серп.

Тьмяно світив, уже схиляючись до заходу, тонкий серпик молодика (Коз., Блискавка, 1962, 282);

Тепер Агапіт часто гнівався. Серпики блідості появлялися в нього коло ніздрів (Загреб., Диво, 1968, 475).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. серпик — се́рпик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. серпик — -а, ч. Зменш.-пестл. до серп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. серпик — СЕ́РПИК, а, ч. Зменш.-пестл. до серп. Тьмяно світив, уже схиляючись до заходу, тонкий серпик молодика (В. Козаченко); Тепер Агапіт часто гнівався. Серпики блідості появлялися в нього коло ніздрів (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  4. серпик — Серпик, -ка м. ум. отъ серп. Словник української мови Грінченка