серпик
СЕ́РПИК, а, ч. Зменш.-пестл. до серп.
Тьмяно світив, уже схиляючись до заходу, тонкий серпик молодика (Коз., Блискавка, 1962, 282);
Тепер Агапіт часто гнівався. Серпики блідості появлялися в нього коло ніздрів (Загреб., Диво, 1968, 475).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- серпик — се́рпик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- серпик — -а, ч. Зменш.-пестл. до серп. Великий тлумачний словник сучасної мови
- серпик — СЕ́РПИК, а, ч. Зменш.-пестл. до серп. Тьмяно світив, уже схиляючись до заходу, тонкий серпик молодика (В. Козаченко); Тепер Агапіт часто гнівався. Серпики блідості появлялися в нього коло ніздрів (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
- серпик — Серпик, -ка м. ум. отъ серп. Словник української мови Грінченка