1. Словник української мови в 11 томах

сечівник

СЕЧІВНИ́К, а́, ч. Трубчастий утвір у людини і ссавців, через який сеча виводиться з сечового міхура назовні.

Сеча, яка утворюється в нирках, через сечоводи потрапляє в сечовий міхур, а звідти назовні через сечівник (Шк. гігієна, 1954, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сечівник — сечівни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сечівник — -а, ч. Трубчастий утвір у людини і ссавців, через який сеча виводиться з сечового міхура назовні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сечівник — СЕЧІВНИ́К, а́, ч. Трубчастий утвір у людини і ссавців, через який сеча виводиться з сечового міхура назовні. Сеча, яка утворюється в нирках, через сечоводи потрапляє в сечовий міхур, а звідти назовні через сечівник (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. сечівник — СЕЧІВНИ́К (отвір у людини і тварин, через який сеча виділяється назовні), УРЕ́ТРА анат. Словник синонімів української мови