сидьма

СИ́ДЬМА, присл., розм. Те саме, що си́дячи.

Підступивши до тих, що працювали сидьма в кутку, і помітивши серед них Данька та Валерика, дівчинка раптом відсахнулась назад (Гончар, Таврія.., 1957, 112).

◊ Си́дьма сиді́ти — те саме, що Си́днем сиді́ти ( див. си́день).

Коли не блукав [хлопчик] десь за коровою в лісі чи з гусьми на пастівнику, то сидьма сидів у кузні (Кол., Терен.., 1959, 8);

Сімейство в Березняка велике, зима настала, сиділи сидьма в хаті (Ле, Ю. Кудря, 1956, 266);

*Образно. Джамбул! Він ще застав аж ті часи кріпосницької Росії, коли література сидьма сиділа в великосвітських салонах (Тич., III, 1957, 66).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сидьма — присл., розм. Те саме, що сидячи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сидьма — СИ́ДЬМА, присл., розм. Те саме, що си́дячи. Підступивши до тих, що працювали сидьма в кутку, і помітивши серед них Данька та Валерика, дівчинка раптом відсахнулась назад (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  3. сидьма — Си́дьма нар. Сидя. Він був сидьма тоді, як нас покликали, — сидів, а не лежав. Екатер. у. Словник української мови Грінченка
  4. сидьма — пр., сидячки, навсидячки, сидячи; (сидіти) сиднем. Словник синонімів Караванського
  5. сидьма — Си́дьма, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)