1. Словник української мови в 11 томах

синкліт

СИНКЛІ́Т, у, ч. У стародавній Греції та Римі — збори вищих сановників.

Ублагала [мати] Капітолійський той синкліт, Щоб первенця її вітали Святії ідоли (Шевч., II, 1963, 282);

// Зібрання духовних осіб, духовенства.

— Та плював я на його анафему, — заспокоював Мічурін дружину,— Плював я на нього з усім його синклітом, чуєш? (Довж., І, 1958, 436);

// перев. ірон., жарт. Зібрання яких-небудь осіб.

З вестибюля головного корпуса вийшов Сергій Салагатов у супроводі комісара та всього медичного синкліту (Збан., Сеспель, 1961, 121);

Усі схилилися над списочком, а Липський стривожено сказав: — Та тут цілий синкліт заколотників? (Кочура, Зол. грамота, 1960, 502).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синкліт — синклі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. синкліт — ІСТ. рада державців Греції; П. ІР. СИНЕДРІОН. Словник синонімів Караванського
  3. синкліт — -у, ч. У Стародавній Греції та Стародавньому Римі – збори вищих сановників. || Зібрання духовних осіб, духівництва. || перев. ірон., жарт. Зібрання яких-небудь осіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. синкліт — Вельможозбори Словник чужослів Павло Штепа
  5. синкліт — (грец. synklētos, букв. — скликаний), -у, ч. 1. У Стародавній Греції — збори найвищих сановників. 2. перен. Повний склад яких-небудь (найчастіше високих) урядовців. ...рубають віру і закон ламають, і кати державцями готують судний свій синкліт. Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. синкліт — СИНКЛІ́Т, у, ч. У стародавній Греції та Римі – збори вищих сановників. Ублагала [мати] Капітолійський той синкліт, Щоб первенця її вітали Святії ідоли (Т. Шевченко); // Зібрання духовних осіб, духовенства. Словник української мови у 20 томах
  7. синкліт — Вища урядова установа; вища рада Словник застарілих та маловживаних слів
  8. синкліт — синклі́т (грец. σύγκλητος, букв. – скликаний) 1. У Стародавній Греції збори вищих сановників. 2. Переносно – збори, зборище. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. синкліт — Синклі́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. синкліт — рос. синклит 1. У Стародавній Греції — збори вищих чиновників. 2. Переносно — збори, зборище. Eкономічна енциклопедія