1. Словник української мови в 11 томах

синкопа

СИНКО́ПА, и, ж.

1. муз. Зміщення музичного наголосу з сильної долі такту на слабку.

Синкопа — це.. таке ритмічне угруповання, яке постає внаслідок пересування звичайного наголосу з сильної на слабку долю такту (Осн.. диригув., 1960, 168);

Закарпатські пісні мають немало спільного з пісенністю [піснями] сусідніх народів з погляду ритмічної конструкції кадансів, а також структури пісень в цілому, що значною мірою викликане частим вживанням синкоп (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 52).

2. лінгв. Випадіння звука або групи звуків у середині слова.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синкопа — синко́па іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. синкопа — -и, ж. 1》 муз. Зміщення музичного наголосу з сильної долі такту на слабку. 2》 лінгв. Випадіння звука або групи звуків у середині слова. 3》 мед. Глибока непритомність, спричинювана раптовим занепадом серцевої діяльності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. синкопа — (мед.) непритомність, (грамат.) звуковипад Словник чужослів Павло Штепа
  4. синкопа — (від гр. synkope — скорочення) — зміщення акценту з сильної (або відносно сильної) долі такту на слабку. Суть С. — створення суперечності між реальними акцентами і метричною нормою, а також дисонансу, який вимагає 'розв’язання', тобто повернення до звичного акцентування. Словник-довідник музичних термінів
  5. синкопа — СИНКО́ПА, и, ж. 1. муз. Зміщення музичного наголосу з сильної долі такту на слабку. Синкопа – це .. таке ритмічне угруповання, яке постає внаслідок пересування звичайного наголосу з сильної на слабку долю такту (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. синкопа — синко́па (грец. συγκοπή, букв. – обрубання, скорочення) 1. Ритмічна фігура, що дає відхилення від норми того чи іншого метра (2) (перенесення музичного наголосу). 2. Випадання звука або складу в середині слова. 3. Глибока непритомність, спричинювана раптовим занепадом серцевої діяльності. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. синкопа — Си́нкопа, -пи; -копи, -коп Правописний словник Голоскевича (1929 р.)