синкретизм

СИНКРЕТИ́ЗМ, у, ч.

1. книжн. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища.

Строфова [строфічна] пісня вийшла із синкретизму обрядової гри, де спів сплітається в одну цілість із танком-хороводом (Муз. праці, 1970, 350);

Для античної трагедії, як відомо, характерний був синкретизм, тобто нерозривна єдність мовлення, музики і танцю (Літ. Укр., 18.II 1966, 2);

Синкретизм первісного мистецтва.

2. філос. Різновид еклектизму; поєднання різнорідних, суперечливих, протилежних один одному поглядів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синкретизм — Синкрети́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. синкретизм — синкрети́зм (від грец. συγκρητισμός – об’єднання) 1. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища. 2. Різновидність еклектики, поєднання суперечливих, протилежних один одному поглядів. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. синкретизм — СИНКРЕТИ́ЗМ, у, ч. 1. книжн. Нерозчленованість, злитність, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища. В українських народних баладах можна спостерігати синкретизм, однак... Словник української мови у 20 томах
  4. синкретизм — -у, ч. 1》 книжн. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвиненого стану будь-якого явища. Синкретизм первісного мистецтва. || Формальне нерозділення, злиття в одній формі різнорідних мовних елементів. 2》 філос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. синкретизм — (від грецьк. senkretismos — з'єднання) нерозчленованість, яка характеризує нерозвинений стан якого-небудь явища; у гуманітарних науках поняття найбільш часто застосовується відносно до мистецтва на перших стадіях розвитку культури, коли музика, співи... Словник іншомовних соціокультурних термінів
  6. синкретизм — Поєднання в одне (не зв'язане між собою) ціле різних, часто суперечливих релігійних, філософських, суспільних й ін. поглядів; еклектизм. Універсальний словник-енциклопедія
  7. синкретизм — синкрети́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. синкретизм — СИНКРЕТИЗМ (від грецьк. σνγκρητισμόζ — об'єднання) — нерозчленованість явища, якою характеризуються початкові стадії його розвитку, а також неприродна з'єднаність різнорідних елементів у певній цілісній сукупності, напр. Філософський енциклопедичний словник