синкретизм
СИНКРЕТИЗМ (від грецьк. σνγκρητισμόζ — об'єднання) — нерозчленованість явища, якою характеризуються початкові стадії його розвитку, а також неприродна з'єднаність різнорідних елементів у певній цілісній сукупності, напр., поєднання різнорідних принципів у еклектичних філософських системах, релігійних догматів різноманітного походження в одному віровченні, різних стилів у мистецькій традиції тощо. В історії становлення філософи мали місце як С. першого, так і другого роду. До синкретичних утворень відносять т. зв. першу або досократичну давньогрецьку філософію, оскільки в ній тісно перепліталися практичне знання й світоглядна орієнтація міфу, конкретні знання й міркування загальнофілософського характеру, часто з великою домішкою припущень, ніяк не узгоджених із досвідом. Розщеплення цього синкретичного утворення призвело вже в часи Аристотеля до протиставлення філософії міфові й релігії, а також до виділення конкретно-наукового й філософського підходів до осягнення дійсності. Появою синкретичних утворень нерідко закінчується в філософії протистояння альтернативних філософських доктрин: зменшення опозиційності раціоналізму й ірраціоналізму, емпіризму й раціоналізму, екстерналізму й інтерналізму, холізму й редукціонізму тощо, що дає поштовх до перегляду вихідних принципів і підходів до вирішення давно обговорюваної філософської проблеми й до виникнення нових оригінальних та перспективних філософських напрямів, вільних від внутрішніх протиріч.
Ф. Канак
Значення в інших словниках
- синкретизм — синкрети́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- синкретизм — (від грецьк. senkretismos — з'єднання) нерозчленованість, яка характеризує нерозвинений стан якого-небудь явища; у гуманітарних науках поняття найбільш часто застосовується відносно до мистецтва на перших стадіях розвитку культури, коли музика, співи... Словник іншомовних соціокультурних термінів
- синкретизм — -у, ч. 1》 книжн. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвиненого стану будь-якого явища. Синкретизм первісного мистецтва. || Формальне нерозділення, злиття в одній формі різнорідних мовних елементів. 2》 філос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- синкретизм — СИНКРЕТИ́ЗМ, у, ч. 1. книжн. Нерозчленованість, злитність, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища. В українських народних баладах можна спостерігати синкретизм, однак... Словник української мови у 20 томах
- синкретизм — синкрети́зм (від грец. συγκρητισμός – об’єднання) 1. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища. 2. Різновидність еклектики, поєднання суперечливих, протилежних один одному поглядів. Словник іншомовних слів Мельничука
- синкретизм — Поєднання в одне (не зв'язане між собою) ціле різних, часто суперечливих релігійних, філософських, суспільних й ін. поглядів; еклектизм. Універсальний словник-енциклопедія
- синкретизм — Синкрети́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- синкретизм — СИНКРЕТИ́ЗМ, у, ч. 1. книжн. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища. Строфова [строфічна] пісня вийшла із синкретизму обрядової гри, де спів сплітається в одну цілість із танком-хороводом (Муз. Словник української мови в 11 томах