синергетика

СИНЕРГЕТИКА (від грецьк. συνεργόζ — який діє обопільно, узгоджено) — напрям і загальнонаукова програма міждисциплінарних досліджень, котрі вивчають процес самоорганізації та становлення нових упорядкованих структур у відкритих фізичних, біологічних, соціальних, когнітивних, інформаційних, екологічних та інших системах. Ідеї С. запропоновані та розроблені Пригожішим (Бельгія) та Хакеном (ФРН) на рубежі 60 — 70-х рр. XX ст. Згідно з синергетичним підходом, самоорганізація складних систем спрямовується від хаосу до дедалі більшої впорядкованості на основі певних параметрів порядку й узагальненої синергетичної інформації відповідно до певних патернів (моделей). У процесі самоорганізації системи відбувається виникнення і самопородження смислу її розвитку, своєрідне прагнення системи до майбутньої віддаленої її впорядкованості за допомогою т. зв. атрактора. Речовинно-енергетичні процеси системи спрямовуються її інформаційним полем; система поводить себе так, що напрошується висновок: кожний елемент системи несе інформацію про результат майбутньої взаємодії з іншими елементами. У певних критичних точках розвитку системи, точках біфуркації, вона може обирати шлях розвитку в одному з кількох енергетично рівнозначних напрямів. У зв'язку з синергетичними дослідженнями, зокрема розробкою параметрів порядку, в сучасній науці сформувався т. зв. антропний принцип: якби певні фізичні, хімічні тощо константи або параметри відрізнялися хоча б на декілька відсотків від тих, котрі існують насправді, то існування атомів взагалі, а також зоряних систем було б неможливим. Звідси випливає, що виникнення людини і високоорганізованого суспільства закладено в найфундаментальніших константах природи і розвиток Всесвіту має такий характер, що спрямовується світовим розумом. Продуктивним є застосування синергетичного підходу до аналізу самоорганізації суспільних систем, узгодження їх рушійних сил — мотиваційних інтенціональностей соціальних суб'єктів на основі певних духовних та культурних цінностей задля досягнення екологічної рівноваги між соціоантропосферою та біосферою планети, котрі разом утворюють цілісну систему. Оскільки негативні екологічні показники, що загрожують існуванню життя на планеті, можуть набути певного асимптотичного прискорення у режимі "із загостренням", то їм має бути протиставлене цілеспрямоване культивування духовних параметрів (цінностей, ідеалів та норм) у суспільній свідомості окремих соціумів і глобального співтовариства в цілому. Цьому має передувати культивування синергетичної взаємодії і досягнення у малих спеціалізованих соціальних групах ефекту синергетичного резонансу: при досягненні певних "ідеальних" патернів взаємодії та цілеспрямованій дії на певні "акупунктурні" зони соціальних систем відбувається вивільнення надзвичайно великої кількості творчої енергії.

В. Лук'янець

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синергетика — (англ. synergetic) наука, що вивчає загальні закономірності самоорганізації, саморегулювання, становлення стійких структур у відкритих системах. Економічний словник
  2. синергетика — (від грецьк. sinergetikos — спільний, сумісний, спільно діючий) стосовно до соціокультурної сфери теорія і практика забезпечення оптимальної взаємодії людей при вирішенні різних життєвих проблем Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. синергетика — Загальна назва для низки наукових напрямів, які вивчають зародження, формування і розвиток впорядкованих у часі і/чи в просторі процесів і/чи структур, існування принципів, що керують виникненням самоорганізації. Термін запроваджений німецьким природознавцем Г. Хакеном. Моделювання економіки. Тлумачний словник
  4. синергетика — -и, ж. Науково-філософський принцип, що розглядає природу, світ як самоорганізовувану комплексну систему. Великий тлумачний словник сучасної мови