синова

СИНОВА́, во́ї, ж., діал. Невістка.

На її [тещин] приїзд мати судді сама приготовила .. обід, щоб за ним ще трохи поговорити зі всіма і потім від’їхати, лишаючи сина і синову і внука на опіку другої матері (Мак., Вибр., 1954, 280);

Не переносив [отець Ілакович] синової саме за ті прикмети, яких бракувало його синові (Вільде, III, 1968, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синова — СИНОВА́, во́ї, ж., діал. Невістка. На її [тещин] приїзд мати судді сама приготовила .. обід, щоб за ним ще трохи поговорити зі всіма і потім від'їхати, лишаючи сина і синову і внука на опіку другої матері (О. Словник української мови у 20 томах
  2. синова — -вої, ж., діал. Невістка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. синова — синова дружина сина; невістка (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. синова — Синова, -вої ж. Жена сына. Словник української мови Грінченка