синоніміка

СИНОНІ́МІКА, н, ж.

1. Сукупність синонімів певної мови.

На службу політичної сатири ставить Вишня і українську синоніміку (Рад. літ-во, 11, 1969, 10).

2. Розділ лексикології, який вивчає синоніми.

3. Те саме, що синоні́мі́я.

У І. Котляревського дуже широко виявлена лексична синоніміка в різних частинах мови, особливо в дієсловах (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 152);

Крім лексичної синоніміки, розрізняють ще граматичну, яка передбачає синонімічність граматичних конструкцій (Сл. лінгв. терм., 1957, 152).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синоніміка — -и, ж. 1》 Сукупність синонімів певної мови. 2》 Розділ лексикології, який вивчає синоніми. 3》 Те саме, що синонімія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. синоніміка — Синоні́міка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. синоніміка — СИНОНІ́МІКА, и, ж. 1. Сукупність синонімів певної мови. На службу політичної сатири ставить Вишня і українську синоніміку (із журн.). 2. Розділ лексикології, який вивчає синоніми. 3. Те саме, що синоні́мі́я. У І. Словник української мови у 20 томах
  4. синоніміка — синоні́міка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. синоніміка — СИНОНІМІКА – СИНОНІМІЯ – СИНОНІМІЧНІСТЬ Синоніміка. 1. Сукупність синонімів якоїсь мови; розділ лексикології, який вивчає синоніми: українська синоніміка, проблеми синоніміки. 2. Те саме, що синонімія: лексична синоніміка. Синонімія, -ї, ор. -єю. Літературне слововживання