синхронічний

СИНХРОНІ́ЧНИЙ, а, е.

1. книжн. Який відбувається, діє паралельно; який виражає синхронізм чого-небудь; одночасний.

Синхроні́чний ме́тод у ви́кладі істо́рії — розгляд подій, що відбувалися в одній державі, у зв’язку з подіями, які одночасно відбувалися в інших державах;

Синхроні́чні табли́ці — хронологічні таблиці подій, що відбувалися одночасно.

2. лінгв. Стос. до синхронії (у 2 знач.).

Синхронічний опис якої-небудь мови в певний означений момент її розвитку має пояснити її факти на основі аналізу сучасного матеріалу мови (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 270).

Синхроні́чний ме́тод у мовозна́встві — вивчення мови одного періоду як системи співіснуючих мовних елементів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синхронічний — Одночасний; п! СУМІСНИЙ. Словник синонімів Караванського
  2. синхронічний — Одночасний Словник чужослів Павло Штепа
  3. синхронічний — -а, -е. 1》 книжн. Який відбувається, діє паралельно; який виражає синхронізм чого-небудь; одночасний. Синхронічний метод у викладі історії — розгляд подій, що відбувалися в одній державі, у зв'язку з подіями, які одночасно відбувалися в інших державах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. синхронічний — синхроні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  5. синхронічний — СИНХРОНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. книжн. Який відбувається, діє паралельно; який виражає синхронізм чого-небудь; одночасний. 2. лінгв. Стос. до синхронії (у 2 знач.). Словник української мови у 20 томах
  6. синхронічний — Синхроні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)