1. Словник української мови в 11 томах

синюватий

СИНЮВА́ТИЙ, а, е. З синім відтінком, трохи синій.

Великі синюваті очі розплющились, веселі брови піднялись угору (Н.-Лев., І, 1956, 185);

Я чув, Тарасе, шум твоїх гаїв, Я бачив ранку небо синювате (Мал., Звенигора, 1959, 313);

Переїхавши кордон, Ніколає Станбу побачив рідні оселі, жовті поля й низькорослі платани, синюваті гори вдалині (Чаб., Балкан. весна, 1960, 445);

Недобрий синюватий рум’янець, мов тінь, набігав на зеленкуваті щоки Стадницького (Стельмах, І, 1962, 421).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синюватий — синюва́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. синюватий — див. синій Словник синонімів Вусика
  3. синюватий — [сиен'уватией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. синюватий — -а, -е. Із синім відтінком, трохи синій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. синюватий — СИНЮВА́ТИЙ, а, е. Із синім відтінком, трохи синій. Великі синюваті очі розплющились, веселі брови піднялись угору (І. Нечуй-Левицький); Я чув, Тарасе, шум твоїх гаїв, Я бачив ранку небо синювате (А. Словник української мови у 20 томах
  6. синюватий — Синюва́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)