сирена

СИРЕ́НА, и, ж.

1. У грецькій міфології — морська німфа (жінка з риб’ячим хвостом або птах з жіночою головою), що своїм співом зваблювала мореплавців у смертельно небезпечні, згубні місця.

Всі врозтіч кораблі пішли; Як гуси, в воду поринали, Із кораблів — сирени стали І разні [різні] пісні підняли (Котл., І, 1952, 219);

— Спершу сирен ти зустрінеш, що чаром своїм нездоланним Кожну людину чарують, яка лиш до них підпливає (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 212);

// перен. Про красиву, спокусливу, але бездушну жінку.

2. Хвостате земноводне з довгим змієподібним тілом, що зберігає протягом усього життя зовнішні зябра.

3. тільки мн. Ряд великих рослиноїдних водяних ссавців з ластами й хвостовим плавцем, що зустрічаються в теплих морях і річках.

4. фіз. Прилад для одержання звуків різної висоти й для вимірювання кількості звукових коливань.

5. Апарат, прилад, що може давати звуки великої сили й будь-якого тону; сигнальний гудок, що дає різкий, далеко чутний звук.

З панського двору уперто і нестерпуче б’ють в село хвилі дикого ревища, наче корабель гине на морі і в останній розпуці розриває горла сирен (Коцюб., II, 1955, 61);

Раптом в ніжні звуки рояля вдираються інші: виття сирени, гудки заводів. Повітряна тривога (Коч., II, 1956, 373);

Сирена швидкої допомоги зойкнула зовсім близько, десь під вікном, і Боровик знов посунувся до дверей (Собко, Справа.., 1959, 79);

*У порівн. Моторошно в темноті буран завив, як та сирена… (Тич., II, 1957, 152);

// Звук, створений таким гудком.

Він [сніг] немов приглушував усі звуки — і сміх молоді, і автомобільні сирени (Донч., V, 1957, 319);

В розчинене вікно разом із свіжим.. повітрям линув гомін перехожих, сирени автомашин (Ткач, Черг. завдання, 1951, 97);

*Образно. Над ним [верхолазом] лунає дня сирена, і обніма його блакить (Сос., Близька далина, 1960, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сирена — МІТ. морська німфа, П. спокусниця, (на маяку) сигнальний апарат, (в авті) гудок, СИҐНАЛ, ЖМ. сигнал тривоги Словник синонімів Караванського
  2. сирена — СИРЕ́НА, и, ж. 1. У грецькій міфології – морська німфа (жінка з риб'ячим хвостом або птах з жіночою головою), що своїм співом зваблювала мореплавців у смертельно небезпечні, згубні місця. Словник української мови у 20 томах
  3. сирена — (лат. < грец.) Міфічна істота з головою і грудьми жінки та тулубом птаха, що володіла чарівним голосом і своїм співом могла зачаклувати мандрівників. Їхні зображення часто зустрічалися в античному мистецтві. Оскільки їх пов'язували і з підземним царством, то також показували на надгробках. Архітектура і монументальне мистецтво
  4. сирена — Русалка, див. німфа, фея, потаміда, (прилад) сполоха, гучка Словник чужослів Павло Штепа
  5. сирена — -и, ж. 1》 У давньогрецькій міфології – морська німфа (жінка з риб'ячим хвостом або птах із жіночою головою), що своїм співом зваблювала мореплавців у смертельно небезпечні, згубні місця. || перен. Про красиву, спокусливу, але бездушну жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сирена — Сире́на, -ни, -ні; -ре́ни, -ре́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сирена — сире́на 1 іменник жіночого роду, істота міфологічна істота; тварина сире́на 2 іменник жіночого роду прилад Орфографічний словник української мови
  8. сирена — сире́на (грец. σειρήν) 1. У давньогрецькій міфології морська німфа, що нібито своїм чарівним співом заманювала мореплавців до небезпечних місць, де вони гинули. 2. Прилад для відтворення тонів різної висоти і для вимірювання числа коливань звучного тіла. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. Сирена — Герб Варшави, з поч. XV ст. відомий у різних зображеннях; як зображення жінки з риб'ячим хвостом усталився у XVIII ст. Універсальний словник-енциклопедія
  10. сирена — РУСА́ЛКА (казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям), БЕРЕГИ́НЯ, НІ́МФА, НАЯ́ДА, МА́ВКА поет., ЛІСНА, ЛІСНИЦЯ розм., ВІ́ЛА поет., УНДИ́НА іст.; СИРЕ́НА (у грецькій міфології — морська німфа). Словник синонімів української мови