1. Словник української мови в 11 томах

сиротюк

СИРОТЮ́К, а́, ч., розм. Хлопчик, що втратив батька й матір або одного з них; сирота.

Сам не знав [учитель], кого більше жалувати, чи сього сиротюка, котрий іще пищав з болю прорізними голосами, чи того хлопця, що міг бути для родичів потіхою, а йшов насліпо у пропасть [прірву] (Ков., Світ.., 1960, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сиротюк — сиротю́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. сиротюк — -а, ч., розм. Хлопчик, що втратив батька й матір або одного з них; сирота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сиротюк — СИРОТЮ́К, а́, ч., розм. Хлопчик, що втратив батька й матір або одного з них; сирота. Сам не знав [учитель], кого більше жалувати, чи сього сиротюка, котрий іще пищав з болю прорізними голосами, чи того хлопця, що міг бути для родичів потіхою, а йшов насліпо у пропасть [прірву] (С. Ковалів). Словник української мови у 20 томах
  4. сиротюк — СИРОТА́ ч. і ж. (дитина, підліток, що втратили батька й матір або одного з них); СИРОТИ́НА фольк., СИРОТОВИ́НА діал.; БЕЗБА́ТЧЕНКО, СИРОТЮ́К розм. (про хлопчика); СИРОТЮ́ЧКА розм. (про дівчинку). Словник синонімів української мови
  5. сиротюк — Сиротюк, -ка м. Сирота. Желех. Словник української мови Грінченка