ситара

СИТА́РА, и, ж. Народний струнний музичний інструмент типу лютні, поширений в Індії, Афганістані, Ірані та Узбекистані.

Тихо відсунулись хмари, Зорям відкрилася путь. Люди дзвінку ситару Радо послухати йдуть (Шер., Інд. зошит, 1958, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ситара — сита́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ситара — СИТА́РА, и, ж. Народний струнний музичний інструмент типу лютні, поширений в Індії, Афганістані, Ірані та Узбекистані. Тихо відсунулись хмари, Зорям відкрилася путь. Люди дзвінку ситару Радо послухати йдуть (М. Шеремет). Словник української мови у 20 томах
  3. ситара — див. ситар II. Великий тлумачний словник сучасної мови